Вітаю вас на психологічному подкасті «Твій простір» з Катериною Бікір. Сьогодні ми поговоримо про те, що лежить в основі професії психолога – етику. І це не лише про права людини, про правила, про довіру між психологом і клієнтом. Це також про нашу професійну відповідальність за наші слова, дії – На нашу поведінку як в фізичному просторі так і в діджитал-просторі Адже саме довіра – базова така річ у роботі психолога І це відкриває шлях для щирих розмов з клієнтами у спільноті психологів Відповідальність формує безпечний простіл для нашого з вами розвитку.
Я вважаю ця тема дуже актуальна, і на Заході в США, в Канаді з цього починається будь-яке професійне навчання, дуже багато годин приділяється етиці, професійним стандартам, тому як професіонал має узгоджувати свої дії з законодавством. Я бачу величезну прогалину у нас в Україні, ми двигаємося в гарний бік, є деякий прогрес багато колег які знаходяться в НПА і є членами НПА, послуговуються етичним кодексом і навіть етичним кодексом психолога у соцмережах Але все одно у нас залишається простір для зростання, і тому я запрошую вас до розмови зі мною.
І Мартою Приріз моєю гостею чудовим професійним психологом, яка виступала для НПА, і ви можете послухати цю лекцію у записі. Неймовірно глибокий спеціаліст. І дуже тобі дякую, Марта, що ти прийшла до мене приділила цей час. Я в захваті з нашою розмовою Приємному захопленню. Всім привіт, я ще додам кілька слів, я справді терапевтка, я супервізорка в мультимодальному підході менторка для колег.
І я дуже погоджуюсь Катією, тому що коли я починала своє навчання в США, то власне пройшла повний такий цикл навчання спарної і сімейної терапії. Перша лекція і взагалі перший предмет — це є етика, основа етики, і він триває мінімум один семестр, це звісно може варіюватись може і довше тривати, але Все завжди починається з етики в Америці, і я думаю, що, власне етика вона дійсно створює простір для безпеки простір для довіри, а з безпекою і довірою ми вже можемо дуже багато чого зробити.
Супер дякую тобі за цей вступ. Скажи будь ласка, чи вважаєш ти, що етика є таким фундаментом професії чому вона важлива особисто для тебе У мене якось так склалося, що за 10 років в професії яку я консультую, терапевтую, я дуже рідко є першою терапевткою для людей. Зазвичай я там восьма, п'ята, третя друга.
І багато людей, які приходять до мене вони приходять після попередніх психотерапевтів і терапевток І я, насправді дуже багато випадків чула про порушення етики саме від своїх клієнтів і клієнток. І це було однією з причин чому я, власне пішла вчитись на супервізорку. Тому що я зрозуміла, що слухати і співчувати – це дуже потрібна штука.
Але якщо є можливість впливати на ці процеси і робити це якось системно, тоді чому б не зробити це на своєму рівні. І, власне, для мене етика є... Такою точкою спокою і контакту зі своїми цінностями, тому що я вважаю, що оцей принцип про «не нашкодь» і «працюй в межах своїх компетенцій» — це не просто красиві великі слова, це, власне, нагадує нам про те, що ми працюємо з живими людьми, в яких є багато крихкості багато болю, багато страждань і багато таких складних Історії, з якими вони стикнулися, і це, власне привело їх в терапію.
І коли ми дотримуємося етики, для мене це як про якусь таку повагу до цієї крихкості і теж про повагу до довіри, яку людина нам начебто дала в кредит правда? Бо вона звернулася до нас, вона ще може нічого або майже нічого про нас не знати, але вона вже думає, що, окей ця людина є достатньо професійною, і, можливо вона або він зможе мені допомогти.
І власне я дуже теж погоджуюся з тим що ти сказала, що в нас є прогалини. І ці прогалини поки що не дуже зрозуміло як заповнювати, тому що навіть між етичними кодексами різних асоціацій існують певні розбіжності. І навіть про... Етичні рекомендації для соцмереж там теж є різні розбіжності і різні погляди.
І мене в півносинці, дуже підтримує звертатись до світових практик тому що вони їх регулярно переглядають. І звісно не все ми можемо накласти на досвід України і на наш контекст, але втім є дуже багато речей, які ми можемо прийняти і бути в безпеці, і розуміти, що ми виконуємо свою роботу етично. Тому так ніби відповідаю, що значне питання, чому для мене особисто етика є важливою тому що я бачу як ранить відсутність етики, я бачу до яких печальних наслідків це приводить, але найгірше це те, що це дуже дискредитує нашу професію.
Тому що все ж таки ті люди, які звертаються повторно після невдалих досвідів або неетичних досвідів це рідкість, це меншість. Більшість людей, одного разу зіткнувшись з неетичною поведінкою, якоюсь такою великою з боку спеціалістів, вони просто припиняють ходити на психотерапію. І вони, знаєш так ніби зникають з наших радарів і ми більше не знаємо, що з ними трапилось, бо в нас ніби навіть немає можливості реабілітувати свою професію.
Це так, це правда. Я тут включилась, поки ти говорила, ти говориш про системні зміни і про необхідність етики саме для системи психологічної відправної і так далі. І я також вважаю, що професія психолога це взагалі такий етичний якийсь приклад. Це має бути людина, яка несе якісь правильні речі, дає приклад якогось співчуття емпатії, навчає.
Своїм професійним і особистісним прикладом, не лише просто в сесії От я в сесії психолог, а тут в соцмережах я буду виливати весь свій негатив чи обговорювати колег і так далі. І для мене це завжди було великим питанням чому у нас немає взагалі правил як ми комунікуємо з колегами дійсно як ми цілком Швидко вибудовуємо цю взаємодію з клієнтами.
Коли я була на початку своєї кар'єри, я прийшла в психологію з коучингом, і я була дуже потеряна. Я не розуміла, куди мені рухатися. Я була розгублена, тому що коли приходить Дитина, підліток 14 років і говорить про бажання скоїти суїцид, у мене не було дорожньої карти, що я роблю з таким випадком. І я мала копатися, я шукала Американську психологічну асоціацію, це етичний кодекс, я сама шукала ці правила, я зверталася на супервізію, але не всі супервізори до кого я зверталася, на жаль могли навіть мені сказати Катя ось 1, 2, 3, 4, 5.
І коли я вже навчалася в університеті Вісконсина, і ми оце робили ці 1, 2, 3, 4, 5, і в мене було таке здивування боже, а так можна було? Наскільки це простіше? І оце золотою такою ниточкою через все навчання йшло, ти не одна, є професійна справа Спільнота, ти завжди можеш отримати допомогу ти завжди можеш прийти і запитати.
А от в українському просторі на жаль я почувалася дуже самотньо. Мені прям ніде було дізнатися оцю якось отримати прям настанову допомогу І по крупицям доводилося збирати, і це було дуже стресово дуже важко. І я розумію, чому люди питають Йдуть з професії, тому що це не для всіх взагалі можна витримати, і ми просто ставимо себе в таку позицію, де вигораємо, і вже немає ніякого бажання ні сил допомагати іншим.
Я просто думаю про те, що мені насправді теж дуже не вистачає оцієї об'єднаності у зусиллях в українській професійній спільноті, тому що в нас є багато ініціатив, але в нас є велика проблема в тому, що не усі хочуть співпрацювати. Хоча я завжди кажу і на супровізіях, і на терапії, що ми всі в одному човні, ми всі робимо спільну роботу Навіть чисто з такої прагматичної точки зору, об'єднуватися корисно.
Це допомагає усім. Але для цього ніби потрібно мати оцю таку найбільшу чесноту, найбільш потрібну чесноту терапевтки, бо терапевта — це скромність, правда? Це бути здатною визнати, що я одна не можу самотужки робити щось велике, мені потрібні інші люди, мені потрібні інші колеги. І ти мені ще нагадала, одна наша професорка в Штатах Розповідали нам, що взагалі-то психотерапевтики в Америці відносяться до найбільш освіченої категорії людей, і це накладає, ну, по-перше це дуже дорого навчатися, правда, це, насправді, Це суттєво дорожче ніж в Україні, хоча навіть в Україні це величезні гроші багато зусиль і часу.
Але, по-друге оскільки саме психотерапевтики є такими найбільш освіченими одним із професій, то це накладає на них оцю громадянську і соціальну відповідальність. І це те, про що ми зараз Теж ніби розуміємо в контексті України, що ми декларуємо і висловлюємо певні погляди, наприклад, політичні. Ми збираємо донатить, це теж може бути частина такої доброї етичної поведінки.
Ми намагаємося підтримувати якісь певні ідеї, наприклад зараз з приводу поширення інформації про етику. Ми намагаємося якось в наших рамках, але нести якісь такі речі і переконання, які можуть бути корисними. Але друга річ про яку я зараз думаю, це, власне, про те, що ми з тобою знаєш тут згадали про те, що етика – це, власне поведінка всюди, це не тільки на консультації.
І те, що мені здається є сенс починати потрошки заповнювати і рефлексувати на це, власне як ми ведемо себе в соцмережах. Тому що в Україні історично склалося правда, так, що… У нас люди, які приходять в професію, і навіть ті, хто вже давно, зрозуміли, що потрібно бути видимими в соцмережах Інакше люди не будуть про них знати і не будуть хотіти на консультації.
Але як зробити свій шлях в соціальних мережах таким, який не заплямує репутацію і не буде шкідливим? Це насправді велике питання, яке перед нами всіма зараз стоїть. І хтось краще з ним справляється інтуїтивно, а хтось з ним справляється гірше. У нас є багато інформації в відкритому доступі але вона іноземними мовами.
І не всі колеги можуть наприклад, зрозуміти що написано, або перекласти, або ще щось. І одна з речей з якої я зіштовхнулась це, власне, люди навіть не знають де шукати. І це була одна з причин власне чому я і написала книжку про етичну і успішну практику. Для мене ідея гідного заробітку вона неминуче приходить з ідеєю що ми практикуємо і робимо це чесно і робимо це в згоді з етичними стандартами щоб нікому не нашкодити.
І тоді ці гроші будуть не викликати принаймні в мене якогось відчуття занепокоєння. Я буду знати що я Дотримуюсь стандартів своєї професії і звичайно, що я беру за це оплату. І я можу спати спокійно. А мені дуже важливо спати спокійно. Початку мені твої погляди такі близькі. Я прямо, знаєш, поріднена душа.
Я отримую насолодження від кожного того слова. Слухай, Марточка, я тут згадала, що на початку повномасштабної війни у лютому, 24 лютого мені написала моя російська колега з якою ми співпрацювали, І вона написала, що «Ну що ти, Катя, преувеличуєш, взагалі все нормально, і будьте потім частиною Росії, все буде таке».
І я так поранилася потім спостерігаючи знаєш коли я пояснювала, що «Слухай, мої діти сидять під бомбами, вони перелякані я не знаю взагалі що я буду робити». Для своїх дітей як мені їх захистити, а ти тут таке пишеш. І потім коли я вже спостерігала як реалізувалася до літа ситуація, коли вони почали говорити про клієнтів які не підтримують владу, порушувати цю констанційність, виносити погляди, і в мене просто волосся дивом ставало.
Для мене це було несправедливо Стільки от порушенням прям бази для чого клієнти йдуть за тим що от ми ж допомагаємо їм вибудувати цю повагу до себе, до взагалі до себе як до особистості. Конфіденційність, наскільки вона важлива Сесії, правда, коли я прихожу я хочу, щоб це було безпечним простором для мене як для клієнта.
І у мене колись був досвід коли терапевтка винесла особистий наш контекст сесії в лекції своїй просто в відкритому доступі і з моїм іменем і я після того я взагалі Перервали контакт і я так поранилася. Для мене це було настільки болючим досвідом. Якщо ти вже публічна особа якщо ти ведеш якісь курси, це все одно не знімає з тебе цю відповідальність дотримуватись конфіденційності І сесія вона залишається сесією І навіть якщо інші твої клієнти знають цього клієнта, ну це взагалі недопустимо.
Я тоді знову-таки не розуміла про етику я була ще навіть не в психології, але мене це так торкнуло як клієнта. Я пам'ятаю цей досвід і завжди доношу своїм клієнтам і колегам Наскільки це важливо, наскільки це необхідно пояснювати, але також і пояснювати межі конфіденційності Я потім знаєш коли вже стала психологом Я стикнулася з іншою проблемою.
А як я тепер виношу я бачу клієнт хоче нашкодити собі що я з цим роблю? І в Україні я була дуже налякана, бо в нас немає механізмів як насправді допомогти клієнтам. Немає системи як допомогти іншим людям, якщо я чую, що, наприклад, клієнт хоче нашкодити комусь Просто також величезне-величезне навантаження на терапевта.
І я вважаю це системною проблемою, яку треба міняти на рівні законодавства. Бо те, що хотіла з тобою винести сьогоднішню зустріч щоб ти прокоментувала, якось в групі психологи-психотерапевти України на Фейсбуці. Боже це просто… Бережи мою… Пекла на землі, я це називаю цю групу Дуже цікаві моменти є. Перша жінка каже, у мене донька 15 років, зустрічається з чоловіком 37 років, і вона вирішила до нього переїхати.
Я не знаю що робити, допоможіть, як взагалі врятувати доньку. І психотерапевти почали в публічному просторі коментувати, мама, ви погано підтримуєте доньку, вам треба краще з нею спілкуватися і підтримувати її ці стосунки, щоб вона не втратила з вами зв'язок. І отаких коментарів було десь 80%. Друге 10 було, типу ну, нічого страшного переросте, і буквально пару коментарів, я один із них, і я отримала масу хейту, я сказала, це привід заявити в поліцію бо це...
Взагалі доросла людина, яка має сексуальний контакт і стосунки з неповнолітньою, і це порушення кримінального кодексу. Камон колеги ви що, не бачите проблему? І люди на мене накинулися, і я тоді була в такому шоці, що... Ми, як батьки не розуміємо завжди розуміємо. І тоді має бути якийсь психолог, професіонал, який може показати що, ну, камон це якесь порушення законодавства, це порушення взагалі всіх допустимих норм.
І я вважаю, що це величезна проблема і мене той приклад саме він і надихнув, що треба починати ці розмови про етику і тоді ми тебе знайшли і запросили в НПА провести лекцію бо це необхідно і багато людей не розуміють що це не окей підтримувати і пояснювати мамі що... За шейми ти маму ще, за те, що вона звернулася до допомоги, і взагалі викликати сором і всі можливі негативні наслідки щоб вона вже ніколи не звернулася.
Що ти думаєш, як ти прокоментуєш це? Це є два моменти, про які я одразу думаю. По-перше... Від якості нашої рефлексії залежить якість і глибина нашої роботи Якщо ми не робимо домашні завдання як терапевтки у вигляді рефлексії і самонавчання, тоді наша робота є такою... Містифікації трошки. Тобто ми ніби робимо щось ми знаємо техніки, ми розуміємо послідовність ми маємо мікронавички потрібні для консультування або терапії, але в нас всередині може не до кінця бути взагалі і розуміння відповідальності і розуміння взагалі теж ну як би, Цілі нашої професії правда?
І друга штука, про яку я думаю, це те, що жодне навчання не може подарувати нам здорового глузду. І це якась теж такий знаєте, домашня робота, яку треба виконувати самостійно. Тому що все ж таки я вважаю, що хороша терапія і хороша супервізія — це ті які мають контакт з реальністю. І реальність Вона така що справді в нас є певні закони.
І як ти кажеш в Америці наприклад, є дуже конкретні критерії, за якими психотерапевти не можуть просто залишити справи, які є, вони мають передати її далі. Це випадки власне педофілії або коли є сексуальний контакт неповнолітніми, це випадки сексуального скривчення, зґвалтування, іншого сексуального якогось аб'юзу.
Це є якби спроба самогубства або заявлення про те, що я щось з собою зроблю, або я можу не шкодити іншим людям, так, це спроба вбити когось, поранити. Те що це знущання над літніми людьми і, здається, якщо я не помиляюся, це знущання над тваринами. Скажи мені, чи я правильно пам'ятаю? Так, правильно. Це будь-які форми якщо я хочу зникнути шкоди іншим фізично, або хтось погрожує мені що забезпечений.
І ці три напрямки «мені хтось», «я комусь» і «я сам собі» – це привід для терапевта заявити. Чи навіть якщо в минулому був скоєний злочин, людина вбила когось, чи можливо, як сексуальна насилля над неповністю чи іншими людьми – Це привід порушити конфіденційність для терапевта і заявити в поліцію. І також що цікаве мене було здивування велике, в США всі терапевти мають вести дуже детальні записи І в будь-який момент може звернутися суд, і за таким ордером суду психолог має надати зміст сесій з клієнтом, і це може пройти там і 8 років і 7, і потрібно це впакувати і передати цю справу і так далі.
І психологи постійно пишуть такі речі, особливо якщо у людини є якісь психічні захворювання, вони дуже часто через зламану систему в США – Потрапляють саме до судової системи і тоді психолог має надати висновок чи спеціаліст, чи канцлер, хто працював, будь-який спеціаліст психічного здоров'я, про цю людину.
І інколи в цих випадках також передбачається порушення конфідаційності бо це за запитом суду Так І давай уточнюємо тут, бо мені здається це важливо, я теж працювала терапевткою в Штатах і, про всяк випадок для тих хто не дуже розуміє, як це відбувається, після кожної сесії ви не пишете від руки ці записи вони заносяться в електронну таку форму, там є спеціальний такий веб-ресурс для терапевтів, їх там є кілька ви купуєте собі якусь підписку, ви обов'язково описуєте зміст сесії, Так як вмієте так як вас навчили ваших підходах ви теж вказуєте інтервенції ментальний стан людини і так далі і теж рівень загрози я пам'ятаю що ми маємо це вказати також крім цього в кожному файлі кожного вашого клієнта або клієнтки є інформація про альтернативні контакти або до кого звертатись якщо з нею або з ним щось Відбувається.
І я пам'ятаю, що там є ще багато таких, знаєш, додаткових інформацій по типу стану фізичного здоров'я і так далі, бо це теж може наприклад, якщо в людини є якісь фізичні хвороби, це теж може робити її доволі нестабільною в плані настрою. І оця вся така повна інформація вона дійсно в будь-який момент може бути попрошена.
І в мене є одна групниця, яку попросили таку інформацію, і вона навіть була свідком у суді. Ага. Це було дуже стресово тому що там таку інформацію можуть попросити навіть у випадках розлучення, коли вирішують з ким буде дитина, на скільки відсотків часу вона буде з мамою або з татом, або це буде шарточка раз тоді, коли вони обоє мають рівну опіку.
Але я знаю що такі випадки походу в суди не є рідкістю. Саме це якраз знаєш тут мені здається дуже важливо заакцентувати, Випадок з судом і ті інші випадки які ми назвали до того це єдині випадки дозволені коли ми порушуємо конфіденційність і тут мене дуже часто питають Колеги і супервізанти. А як же Ірвін Ялом?
Він ж пише про своїх клієнтів Чого я не можу в Фейсбуці написати про свою клієнтку, яка виїхала з Хірсона? Чого я не можу описати що в мене вчора був військовий і в нього була така класна ситуація? Я ж хочу як Ірвін Ялом писати. Але тут є дуже важливі кілька аспектів По-перше, в Америці є процедура знебарблення кейсів або робіння їх невпізнаваними.
Ірвін Ялом сам неодноразово в різних лекціях а також на початках книжки або десь там в середині своїх книжок, він постійно вказує на те, що всі ці історії Є компіляції з 5-7 кейтів, тобто один персонаж або одна історія — це є 5-7 реальних людей, Інформація про яких все ще була змінена дуже сильно.
Наприклад він міг поміняти стать людини або її місто проживання, навіть професію і частини її біографії. Що він залишав? Він залишав ключову ідею, наприклад якусь там тему її запиту або якісь інтервенції, як він працював. Але ця людина якщо вона відкриє його книжку Вона сама, скоріш за все, ну одна з тих п'яти-семи людей, вона скоріш за все не впізнає себе в цьому персонажу, вона буде думати, окей це щось там віддалено нагадує.
І це є перший момент, і це етично так робити, але другий момент, це те, що Ірвін Ялом має величезний суспільний і професійний вплив І етика нам дозволяє у виняткових випадках навіть цитувати клієнтів якщо ми маємо величезний суспільний вплив. Але я думаю, що ніхто з нас наразі ще не є на рівні Ірміна Ялема тому величезний суспільний вплив не дорівнює посту в Фейсбуці, який має зібрати кілька десятків лайків.
Величезний суспільний вплив ми говоримо Тоді коли людина творить якісь нові стандарти психотерапії або є для нас таким митром, є для нас таким наставником, і тоді він може дуже обережно, і якщо навіть зараз маючи проблеми пам'яттю, маючи дуже поважний вік, він у своїй останній книжці написав, що його син, який теж є вже зараз терапевтом, повністю перечитував цю книжку якраз власне Етичність, він замінював якісь моменти, тому що Ялом вже не довіряє своїй пам'яті своїм здібностям.
І я думаю, для нас це ще одне нагадування того, що справді добрий терапевт і добра терапевтка — це людина яка розуміє межі своєї і компонентності і теж є дуже скромною, і може визнати, окей я вже зараз можу чогось не пам'ятати, не знати. І мене це дуже захоплює, знаєш коли такі великі люди вони дуже Скромними і за рахунок цієї скромності вони і можуть триматися в рамках етики Марта, а я, до речі писала Ірвіну, запрошувала його привести лекцію, бесіду з колегами в НТА, і він мені так і відповів що я не можу взяти на себе цю відповідальність через свій саме вік, і для мене це було таким великим захопленням наскільки людина може просто визнавати свої обмеження, і для мене це є великий приклад і мотиватор.
І знаєш як на мене це ще є доброю реалізацією, в принципі не на шкодь бо він би містив я вам буду проводити скільки хочете цього всього брат, у нас великі гроші бо він може собі це дозволити правда, але... Він з самого початку свого професійного шляху для нього було дуже важливим довіра людей і не нашкодити.
І я ще хотіла сказати про те, що в нас є в АПА в Кодексу етики Американської психологічної асоціації в 2021 році є така частина, яка стосується соціальних мереж. І один з принципів який АПА нам каже це Психологи мають суворо дотримуватись конфіденційності будь-яких даних про клієнтів. Я б хотіла, щоб ми тут, знаєш так сказали ніби що мається на увазі на випадок якщо хтось ще вагається, це, власне, цитувати слова клієнтів, виставляти фотографії з ними, робити публічні розбори, робити публічні консультації, робити репости від своїх клієнтів Що я ще могла забути?
Оці всі речі вони не етичні, навіть якщо ваші клієнти геніальні люди і ви думаєте, боже, яку класну цитату ця людина сказала, я би так хотіла поділитися. Пам'ятайте про те, що довіра це найцінніша валюта в терапії і немає довіри немає можливості робити наші роботи тому чи гарна цитата Ніби, чи ви хочете, щоб гарна цитата перекреслила цю довіру?
І роботу. І роботу. І ще знаєш, я би хотіла тут заакцентувати увагу на тому, що ти сказала до цього. Коли ти розповідала про свій досвід коли терапевтка винесла твій кейс на лекції з ім'ям. Мені здається, це прекрасний приклад того, що навіть людина яка на той час не мала психологічної освіти Вона все одно зрозуміла і на емоційному рівні відчула, що щось не так.
І вона відчула певну загрозу і бажання вийти з цього контакту, піддалитись. Це, мені здається дуже класний показник того, що люди, навіть які не в нашій професії, бо є багато терапевтів, які консультують інших терапевтів, правда? Так. Навіть люди, я не знаю, сантехніки, айтішники, хто завгодно, вони відчувають, коли їх починають використовувати, вони відчувають, коли відбувається щось нечисте в контакті, це змушує їх реагувати і відступати від цієї психотерапії від людини Це правда.
Це правда. Дуже дякую тобі що ти наголосила на цьому. Давай тоді про основні принципи і будемо рухатись до завершення. Я проговорю ці основні принципи а ти, може ще щось прокоментуєш. Увага до гідності клієнта, визнання його права на власні переконання та вибір То ми не нав'язуємо не ведемо ні в якому разі не надаємо порад, не знаємо що краще для клієнта навіть з цим нашим знанням і досвідом і освітою, тому що психотерапевт чи психолог, чи будь-який професіонал Сфері ментального здоров'я він вже апріорі має певний авторитет він авторитетна фігура, і це завжди є ризик в загрозі контакту клієнт-професіонал, що клієнт буде приходити за цією порадою, якось бути більш відомим.
Слідувати за терапевтом, і терапевт має слідкувати цю відповідальність терапевта. І розуміти свою владу правда? Навіть в постмодерністських підходах терапії все одно у нас є більше влади ніж літа, яких ми консультуємо. Навіть якщо ми дуже вибудовуємо рівні. І ти знаєш, для мене було теж великим, я сама за своєю природою, для мене важлива повага в контакті отака рівність.
І не всі люди готові до речі до цієї рівності Не всі готові брати цю відповідальність Хочу тут прийти і щоб був терапевт який все знає як боженька. А потім ми в якийсь момент розчаруємося. І багато людей, на жаль підтримують цей концепт і отак вибудовують що я отут така розумна я така класна я такий класний.
І ще через публічний простір намагаються самоствердитися за рахунок клієнтів. І я вважаю оце негативно цю модель Підсилює і якби фіксує, і треба з цього трохи вже відходити і віддалятися. Наступне ми з тобою багато проговорили про конфіденційність, захист особистої інформації, винятки лише у випадках загрози життю.
І також ще один згадала момент, я казала може щось не згадала, ніколи психотерапевт чи психолог не може показувати, що він знає цю людину клієнта. І це стосується, як це в соцмережах Вживу ми знаємо, що ми не вітаємося першими хіба якщо людина з нами привіталась. Але в соцмережах це дуже цікавий момент, тому що якщо є наша клієнтка і вона написала, які ми класні які в нас класні сесії, позначила нас, затегала, наприклад, в тому ж самому інстаграмі, а ми це зарепостили, то що ми зробили?
Ми підтвердили факт стосунків з цією людиною що ми є їхньою терапевткою. Розумієш? Це така тонка технічна історія, яка на жаль, може дуже дорого нам коштувати і дуже дорого коштувати нашому Альянсу.
Так конфіденційність наступний принцип, який дуже важливий це про захист особистої інформації і винятки лише у тих ситуаціях, які ми вже раніше проговорили загрози життю і так далі. І важливий момент є, що терапевт ніколи не може ініціювати контакт з клієнтом, якщо вони зустрілися в якомусь соціальному сетінгу може в ресторані чи на вулиці просто.
Так, іншими словами якщо ми сидимо в нашій улюбленій кав'ярні і тут заходить наша клієнтка або клієнт то ми не вітаємося першими правда? Якщо вони з нами вітаються, ми можемо відповісти і це окей. І чому про це, мені здається важливо знаєш тут більше сказати? Тому що багато людей приходять до нас, і вони нікому про це не говорять.
Можливо для них це небезпечно можливо їх будуть за це булити або ображати їхні рідні чи друзі. А зрештою, для деяких людей це просто питання їхнього вибору, що вони не хочуть щоб інші люди знали, що вони відвідують терапію. І коли ми першими... Ініціюємо цей контакт тоді ми, по суті можемо теж якусь певну загрозу для них створювати і порушувати...
Ту безпеку якою вони себе оточили в цьому процесі. Але, друге, є теж слизькі моменти з конфіденційністю в соцмережах. Тому що, якщо є в нас люди, які приходять на терапію і вони хочуть написати про нас якийсь пост або зняти сторіс і вони нас тегають. Якщо ми під цим постом напишемо коментар типу «Дякую, я теж ціную нашу роботу», або зробимо репост, Таким чином ми підтвердимо, що це є дійсно наші клієнти і клієнтки.
І це буде порушення. Або наприклад, я бачила такі моменти коли, не знаю, терапевтка постить якийсь пост, там приходить якась людина і каже «Боже, такий гарний пост, я вам дякую, що ви його написали». І терапевтка, наприклад відписує. «Дякую, я так радію вашим успіхам і прогресу в терапії». Це теж така історія про те, що ми викриваємо цей характер стосунків і ми не знаємо, яким чином цей коментар впливає на ставлення людини тепер до нас, тому що вона вірила, що це конфіденційно, і теж на те, що буде відбуватись далі в житті людини Так, це правда.
А я грішила таким, до речі і дуже-дуже за це жалкую. І ще думаю про те, що клієнти не завжди розуміють ці всі нюанси і вони під якимось емоцією роблять ці кроки, і це відповідальні саме терапевти Зберігати цю конфіденційність і бути в цьому професійній ролі і з повагою знову таки, до гідності залишати цю дистанцію і підтримувати конфіденційність.
Тут мені здається, дуже важливо сказати, що оскільки ми маємо більше впливу в цих терапевтичних стосунках то ми теж дійсно відповідальні за те, щоб ремонтувати будь-які тріщини. Я, наприклад пам'ятаю про те, що колись коли я тільки виїжджала в Америку в мене було багато людей, яких я консультувала, це наші українці, і вони знали що я виїжджаю на кілька років туди на навчання, і вони казали «Ти можеш приїхати до нас в Чикаго на кілька тижнів у нас тут вільний будинок безкоштовно».
І багато інших таких, знаєш, дуже спокусливих пропозицій Але я знала, що це не окей правда, і я їм казала ну я не буду цього робити, тому що це буде порушенням і ви про це пошкодуєте я про це пошкодую. Це не має якоїсь такої знаєш ніби не має якоїсь причини щоб я на це погоджувалась. Але люди мені казали, та то нічого, та то етика то це нормально, ніхто не дізнається.
Але насправді фішка в тому, що моя задача це теж навчити людей, щоб ними не користувалися це теж одна задача терапії правда, повернути людині самоповагу. І якщо терапевти користуються людьми їхньою добротою в такому знаєш дуже… На етичному гіперполізованому контексті Мені здається, що ми тоді руйнуємо все, що ми намагались ніби збудувати до цього.
І тут ми плавно переходимо до наступного принципу компетентності. Тобто робота в межах кваліфікації і постійний розвиток і постійна здатність спостерігати оці ризики, оцінювати їх. І здоровий глуст. Тому що і коли люди починають братися за щось В чому вони не тямлять, навіть якщо в них є закінчені курси, але вони всередині розуміють, ця тема для мене не підйомна наразі або цей запит, навіть якщо в мене купа років навчання, але з якоїсь причини, то я думаю що тут важливо все ж таки плекати крім професійних компетенцій ще здорових глуст і вміння берегти не тільки людей, яких ми консультуємо, але і себе.
Дуже дякую тобі за це, це правда. Наступне – відповідальність усвідомлення наслідків власних дій і впливу цих дій на клієнтів на оточення та навіть на систему. Так, про спільноту правда, те, з чого ми почали, що якщо ми будемо робити якусь дичину, то це буде впливати не лише на нас, це буде впливати на ставлення до психотерапевтів психологів Так, дискредитувати І моя улюблена мій принцип по життю і в інветиці також є чесність Тобто прозорість методів, уникнення маніпуляцій наша така от чесність з собою, з клієнтами з Спільнотою.
Так, не намагання сказати що є єдиний терапевтичний підхід який працює або який є найкращим те, що зараз відбувається в Україні оцей постійний. Це дуже, насправді це дуже смішно, тому що я завжди кажу, що ті люди які вірять що їхній метод найкращий вони можуть просто відкрити Google Scholar і здивуватися що в нас кілька сотень підходів які є науково обґрунтованими і ефективними.
І едиці немає цього принципу але я би хотіла додати як на мене щоб бути в професії справді важливо любити людей, цінувати їхню довіру. Тому що, якщо подумати, наша професія відкриває нам двері до дуже різних історій і до дуже таких, знаєш, часами дуже дивних місць в людському житті Я не знаю жодної іншої професії, яка би давала таке відчуття зануреності в світ іншої людини.
І це, мені здається, по-своєму така велика честь. Дуже тобі дякую Марта, за цю розмову. Я вважаю, що ми захопили дуже багато класних моментів і дуже сподіваюся, що слухачі поділяться своїми враженнями, прокоментують Ви завжди можете написати мені Март, В особисті я залишила посилання на Марту, на її книгу чудову Дуже рекомендую перейти, подивитися, підписуватись в соцмережах.
Давайте залишатися в контакті. З вами була Катерина Вікір. І Марта Приріз. Дякую тоді, Марточко за твій час і за цю глибоку розмову. Дякую Катя.
